Іван Сокульський


Іван Сокульський

 

Двадцять років тому, 22 червня 1992 року, п’ятдесятидворічний,
відійшов у Вічність дніпропетровський поет,
багаторічний політв’язень Іван Сокульський.
20 травня 1991 р. він був жорстоко побитий агентами КДБ
під час пікетування з вимогами незалежності України
в Дніпропетровську біля пам’ятника Тарасу Шевченку
(сквер біля Консерваторії),
що призвело до різкого погіршення здоров’я.
Похований на цвинтарі в с. Чаплі (біля Придніпровська).

 

* * *

 

Степ дорівнює тиші,
сонцю й вітрам.
Степ на тому узвишші,
на якому ти сам.

Степ далекий, і близько,
 степ як вічна гора!
 Степ піднявся так високо,
 що сягнув аж Дніпра.

Степ дорівнює болю,
степ — та відстань, що є.
На своєму роздоллі
ми із ним — навзаєм.

Степ задивлений в небо
(двох просторів сувій!).
Степ тісний на потребу...
Степ, він рівня собі.

Степ дорівнює крові,
що тече крізь віки.
На підсилу здоров’ю
степ ростить будяки.

Степ дорівнює волі —
на чотири крила.
Степ сьогодні — на поле.
Степ сьогодні — на злам!

Степ заховує славу,
степ відкритий всьому.
І з мечем Святослава
тут стояти йому!

Степ одкрив всі дороги —
хай заходить гроза.
Степ упав на пороги,
І ні кроку назад!

 

Можете залишити свій коментар

Додати картинку до свого повідомлення на http://ru.gravatar.com/

Захист від спаму *