Історія Храму

Історія Храму Покрови (Васильківський район, с.Рубанівське) пов’язана з легендою про Трьомсина, яку пригадує Леся Українка в поемі “Лісова пісня” та Іван Манжура в поемі “Трьомсин-Богатир”. Храм побудований на красивому березі колишньої річки (перегородженої тепер греблями на ставки) засновницею Знаменського монастиря ігуменією Єлизаветою в пам’ять про сина-декабриста (по місцевому переказу).
В храмі почивають останки ієрея Олександра, замученого в 1918р., і ігуменії Єлизавети. Тут подвизались відомі свого часу інок Іоанн і Христа ради юродивий Андрій.

В 1776р. була назначена комісія для збирання відомостей про роздані запорізькі землі та про те, чи встигли нові хазяїва їх заселити. В цю комісію потрапив і капітан новосформованого тоді Війська Чорноморського - Григорій Василенко. Ось що нам відомо з сімейних паперів про цього першого по часу “статистика” нашого краю. Вийшов він на Запоріжжя ще молодим. Перед знищенням Січі ми зустрічаємо його вже в числі “військової старшини” нашого краю.

В 60-ті роки ХХ століття храм був зачинений і частково зруйнований. В 1991 році на прохання жителів села Рубанівського з благословення єпископа Гліба храм був відчинений і була зареєстрована церковна громада. Напівзруйновані криша та куполи були повністю перероблені бригадою робочих з м. Павлограда під керівництвом майстра з м. Чернівці - Бабіка Дмитра Ільїча. Спонсорами були Собор Нерукотворного Спаса м. Павлоград і місцевий совхоз, де керівником був Ілющенко Олександр Іванович. В храмі служили священики: Антоній Пясецький, Сергій Гончар, Федор Падун, Сергій Рєзніков. Храм було відновлено і на його території було створено Історико-культурний заповідник. Рішення про створення заповідника було прийнято на ХVIII сесії Васильківської районної ради 7 вересня 2001 р. З метою створення природоохоронної зони коло пам’ятника історії і архітектури - Свято-Покровського храму (охоронний №194) в постійне користування православній громаді була передана земельна ділянка розміром більше 30 га. Біля храму збереглось поховання священиків і засновника села - козака Рубана. Побудована дзвіниця, Троїцька каплиця, посаджено фруктовий сад, викопано колодязі. Готується проект нового Храму.
Розпочато розпис храму. Господь посилає помічників, але постійні труженики від дня відкриття храму: Ксенія Іванівна Козечко, Тетяна Іларіонівна Назаренко, Ганна Тимофіївна Ягідка, Володимир Анатолійович Дерев’янко, Павло Олексійович Тєпін.
Колись храм називали - Красною Церквою, вона і справді красуня, гордо виситься над селом, дивуючи своїм спокоєм та величчю, повертаючим людям надію, віру, любов і доброту.

Докладніше про історію Храма читайте в випусках газети "Навіки".

 

Покрова

 

До якого берега... Людмила Клименко.

Переглянути...

Новомученик за віру.

Переглянути...

Стеллецкий Игнатий Яковлевич.

Переглянути...

Oдин коментар з “Історія Храму”

  1. Віктор:

    Напівзруйновані криша та куполи — замість криша — ДАХ
    місцевий совхоз — РАДГОСП

Можете залишити свій коментар

Додати картинку до свого повідомлення на http://ru.gravatar.com/

Захист від спаму *