Рубанівське » Іван Манжура. Видатний український поет, фольклорист, етнограф.

Іван Манжура. Видатний український поет, фольклорист, етнограф.

Posted By Рубанівське on 27.04.2011

Иван Манжура

З Іваном Григоровичем Василенком, Катеринославським поміщиком, губернським гласним Катеринославського земства і повітовим гласним Олександрійського земства, Іван Манжура познайомився, ще в 70-і роки ХIХ ст., коли мандрував по Катеринославщині, записуючи зразки усної народної творчості.
Талановитий безпритульний юнак зацікавив поміщика. Він запросив його до себе в економію на посаду прикажчика. За допомогою І.В.Василенка обходив багато сіл губернії, зібрав цінний фольклорний матеріал, який передав до Південно – Західного відділу Російського Географічного Товариства.
Манжура завжди захоплювався героїчною людиною, яка не шкодує сил і власного життя в боротьбі за щастя народу. В поемах-казках „Трьомсин Богатир”, „Іван Голик” він створив реалістичні, не зважаючи на казкову основу, образи богатирів, у яких знайшли відображення народні ідеали і уявлення про людину-героя, подвижника.
В основу сюжету „Трьомсина Богатиря” І. Манжура поклав народні спогади, казки, записані ним у с. Трьомсиновці Олександрійського повіту та Царедарівці Павлоградського повіту: „Іван Іванович, руський царевич та морське государство”, „Трьомсин — синеня”, „Безрука царівна”. Казкові події І. Манжура переніс в часи запорізького козацтва. Вона має посвяту „Шановному Івану Григоровичу Василенкові”, виражену віршем:

Згадайте-бо, а чи давненько
В моїй голівоньці смутненько
Чмілі ледачії гули.
Гули чмілі, а це відколи
Натомість щіро ярі бджоли
Гніздо у ній собі звили.

Робочі єсть, та через матку –
Усе чогось-то мало „взятку»
Немов в ізматченім рої…
Ох, не бджілки ото невдашні,
Усе то мрії необашні
Та щирі думоньки мої.

Нівроку їм, нехай ведуться,
Комусь то може і здадуться
Вони під той ледащий час,
А поки що ми по-старому,
Щоб з серця збавити оскому,
Потягнем ”гіркої” не раз.