Ігуменія Єлизавета (історична довідка)

Posted By on 27.04.2011

В другій половині XIX ст. в селі Григорівка (тепер с. Рубанівське, Васильківський р-н., Дніпропетровської обл.) на мальовничому березі річки родова дворянка, вдова надворного радника Катерина Павлівна Василенко (управляючим в її маєтку в свій час був поет Іван Манжура) побудувала в своєму родовому маєтку Свято-Покровську (так звану “Красну”) Церкву.

Пізніше, повернувшись з паломничества до Єрусалиму, вона вирішила залишити світське життя і на свої кошти побудувала жіночій монастир во ім’я ікони Божої Матері “Знамення”: “з метою надання бажаючим проводити життя богоугодне і розповсюдження серед навколишнього населення християнського благочестя шляхом виховання і навчання підростаючого покоління в дусі Православної Церкви і призрення немощних і бідних бабусь і дітей” (із Уставу Монастиря).

При цьому вона пожертвувала на майбутній монастир 500 десятин землі з цегляним заводом. У 1901р. розпочали будівництво монастиря. Незабаром були побудовані жилі корпуса та інші надворні монастирські служби, зимовий храм на честь ікони Божої Матері “Знамення” і закладений другий храм (літній) - трьохпрестольний - на честь Преображення Господнього.

Монастир став зростати і в 1903р. у ньому вже більше 200 насельниць, був відкрит приют для бідних і сиріт.

У 1904р. Катерина Павлівна була пострижена в монахині з ім’ям Єлизавета, а в 1907р. возведена в сан ігуменії.

Нарешті, в 1916р. завершилось будівництво величного Преображенського собору, і він був освячен. Перед цим місцевий юродивий Захар Босой предсказав, що ігуменія Єлизавета тільки один раз почує в цьому соборі спів “Христос Воскрес”. Так і трапилось: після Пасхи ігуменія померла і була похована в монастирі. Перед своєю смертю вона казала: “За труди мої викинуть мене на помойку”.

Дійсно, після революції монастир закрили, монахинь розігнали, а багатьох і замучили, гроб з останками ігуменії Єлизавети був викинутий на свалку, а собор Преображення був зруйнований до основання.

Благочестиві селяни перенесли останки в Покровську Церкву, де вони і знаходяться і по цей час. Місцеві жителі, пам’ятая труди і доброту ігуменії, свято чтуть її пам’ять.


Comments