13 липня — 14 серпня 2017

Posted By on 16.07.2017

13 липня, четвер
– Розстріл Бойчукістів (80 років тому)
Бойчукісти - плеяда малярів-монументалістів,
учнів і послідовників Бойчука Михайла Львовича.
25 листопада 1936 органи НКВС заарештували
Михайла Львовича Бойчука, а 13 липня 1937 в Києві
разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою
та Василем Седляром розстріляли.
Дружину Михайла Бойчука Софію Налепинську-Бойчук
стратили 11 грудня 1937. Долю цих чотирьох
розділила більшість учнів Михайла Бойчука,
а майже всі їх твори - знищені.

 

14 липня, п’ятниця
– 120 років від дня народження та 80 років із дня смерті
Мирослава Ірчана (справжнє ім’я Андрій Дмитрович Баб’юк)
(1897, с. П’ядики Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. –
3 листопада 1937, урочище Сандормох). Український поет,
прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець,
журналіст, історик, видавець.

9 жовтня 1937 р. «трійка» УНКВС Ленінградської області
засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі
на 134 «українських буржуазних націоналістів».
Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Твори Ірчана було заборонено видавати,
а вже видрукувані вилучено з бібліотек.

 

15 липня, субота
– Охтирської ікони Божої Матері (1739)

Вечірня з 18:00
 
16 липня, неділя
Літургія з 8:00

 
18 липня, вівторок
Прп. Сергія Радонезького (1422)
 
19 липня, середа
– 165 років від дня народження
Володимира Павловича Науменка (19 липня 1852,
Новгород-Сіверський - 8 липня 1919, Київ).
Український педагог, філолог, громадський діяч,
журналіст. Виступив одним з організаторів
Всеукраїнської академії наук. Саме підпис Науменка стоїть
під наказом про призначення В. Вернадського її президентом.

6 лютого 1919 р. Київ був захоплений військами Червоної Армії.
7 липня 1919 Науменко був заарештований ЧК, засуджений
та розстріляний вже наступного дня. Науменка розстріляв
комендант ВУЧК Терехов. Разом з Науменком чекісти
розстріляли також юриста Е. Ф. Богуцького
та популярного київського адвоката С. Горбунова.

 
21 липня, п’ятниця
– 110 років від дня народження
та 75 років із дня трагічної загибелі
Олени Іванівни Теліги (1907, Ільїнське,
Московська губернія - 21 лютого 1942, Київ).
Українська поетеса, публіцист, літературний критик.

Розстріляна разом з чоловіком в Бабиному Яру 21 лютого 1942 р.
 
22 липня, субота
Вечірня з 18:00
 
23 липня, неділя
Літургія з 8:00

Прп. Антонія Києво-Печерського (982-1073).
1035
років тому народився Преподобний Антоній (в миру Антип)
у Любечі біля Чернігова. Прагнучи душевного спокою,
юнак викопав печеру, де молився на самоті. Невдовзі Антип
вирушив на гору Афон. Там Антип в одному з монастирів
прийняв постриг і обрав собі ім’я Антоній.

У 1013 р. Антоній прибув до Києва й оселився
в окремій печері у с. Берестовому, у передмісті Києва.
До Антонія сходяться подвижники та учні.
Потерпаючи від щоденних відвідувачів і прагнучи самотності,
Антоній перебрався на сусідню гору й викопав собі нову печеру.
З часом поруч оселилися нові відлюдники, їх кількість зростала.
На прохання Антонія великий князь Ізяслав віддав монастирю
гору над печерами й з благословення Антонія тут було
споруджено дерев’яну церкву, а довкола обведено частоколом.
Так заснувався Києво-Печерський монастир.
Останні роки він провів у заснованому ним Печерському монастирі,
де 1073 року розпочав будівництво
собору Успіння Пресвятої Богородиці.
Помер преподобний Антоній на 90- му році життя.
Його мощі й донині знаходяться у печері,
у котрій він ніс свій чернечий подвиг.
 
24 липня, понеділок
– Рівноапостольної княгині Ольги (969)
День пам’яті
Ольги Олександрівни Загумєннікової

 

28 липня, п’ятниця
– Рівноапостольного Володимира,
великого князя Київської Русі (1015)

Поздоровляємо з Днем Ангела
рубанівського священика Володимира Дерев’янка

 
29 липня, субота
Вечірня з 18:00
 
30 липня, неділя
Літургія з 8:00

 
1 серпня, вівторок
Знайдення мощей прп. Серафима Саровського (1903)
Вечірня з 18:00
 
2 серпня, середа
Прор. Іллі
Літургія з 8:00

 
5 серпня, субота
Вечірня з 18:00
– 105 років від дня народження
Марії Денисівни Єгорчатової (1912 - 25 серпня 2002)
 
6 серпня, неділя
Блгвв. кнн. Бориса і Гліба (1015)
Літургія з 8:00

– 360 років із дня смерті
Богдана Михайловича Хмельницького
(6 січня 1596 - 1657). Український військовий,
політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького,
очільник Гетьманату (1648-1657). Керівник Хмельниччини –
повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні,
котре переросло у загальну, очолену козацтвом,
визвольну війну проти Речі Посполитої.
Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано
титул Гетьмана. Намагався розбудувати
незалежну українську державу, укладаючи протягом
свого правління союзи з Кримським ханатом
та Московським царством.
Українсько-московська угода між Богданом Хмельницьким
та царем Олексієм І укладена в Переяславі 1654 року.
Ця угода виявилась московською пасткою,
в яку спіймалась Україна. Козацька старшина,
духівництво та київський митрополит не підтримали
угоди й відмовилися присягати цареві.
1656 р. московський цар зрадив переяславські домовленості.

* * *
Не пішов я сьогодні до церкви, хоч не дуже вона і далеко,
Навпростець навіть зовсім близько, через снігом занесене поле.
Але поле те – мінне поле, а край поля чатує снайпер,
Тому я не пішов до церкви, хоч священик там править службу.
 
Помолився я просто неба, запаливши воскову свічку,
Щоб побачив цей теплий вогник білокрилий Різдвяний Ангел.
Щоб злетів він зверху до мене, обійняв мене тихо крилами
І щоб трапилось дивне диво, про яке я буду мовчати.
 
Не скажу про це диво нікому, бо ніхто мені не повірить,
Що у тому святому посланці я впізнав свого побратима.
Він загинув минулого літа, того страшного літа-пекла,
Він загинув - я залишився, але знаю - тепер він Ангел.
 
Знаю точно, тепер він Ангел, та провіщує Радісну Звістку,
Що народження Божого Сина нас усіх врятує від смерті.
Що ми будемо жити вічно, що простяться наші провини…
Що на Небі немає болю, що там сяє Вічна Надія.
 
Я йому посміхнусь губами, бо очами ніяк не зможу,
Бо в очах моїх будуть сльози, я не знаю звідки й навіщо.
І злетить той Ангел угору, де горить Віфлеємська Зірка,
Де Святії живі у Бога… він злетить, а я знов залишусь.
 
Я залишусь у цій заметілі, бо ще рано мені на небо,
Бо життя моє ще потрібне моїй Матінці Україні.
Ще жива моя світла Матір, моя Матір – Свята Україна,
Хоч Їй в серце посіяли міни, і на Неї полює снайпер.
 
І потрібні Їй мої руки, вони вміють тримати зброю.
І потрібне Їй моє серце, воно любить та ненавидить…
Не пішов я сьогодні до церкви, хоч не дуже вона і далеко,
Навпростець навіть зовсім близько, через снігом занесене поле.
Борис Кутовий,
2017

 

12 серпня, субота
Вечірня з 18:00
– 65 років із дня загибелі Переца Давидовича Маркіша
(7 грудня 1895, Полонне на Волині - 1952).
Єврейський поет та письменник, писав мовою ідиш.

У ніч з 27 на 28 січня 1949 його заарештовано
як члена президії Єврейського антифашистського комітету
і 12 серпня 1952 розстріляно.
 
13 серпня, неділя
Літургія з 8:00

Заговини на Успенський піст
Вечірня з 18:00
 
14 серпня, понеділок
Медовий Спас
Літургія з 8:00
Освячення меду


Comments