Posted By Рубанівське on 21.03.2012

— 115 років від дня народження Івана Яковича Негребецького (1896, Полтавщина — невід. р.) — українського піснетворця.

Автор пісні «Розпрягайте, хлопці, коні» (Слова і музика), яка була маршем загонів Нестора Махно.

Після розгрому армії Нестора Махна, через кілька років Івана Негребецького розшукали і за свою пісню він отримав 25 років заслання в Магадан.

Розпрягайте, хлопці, коні (марш Махна)
(Музика та слова Івана Негребецького)

Розпрягайте, хлопці, коні,
Та й лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.

Копав, копав криниченьку
У вишневому саду –
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька
Рано-вранці воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.

Просив, просив відеречко,
Вона йому не дала.
Дарив-дарив їй колечко,
Вона його не взяла.

Знаю, знаю, моя мила,
Чим я тобі не вгодив –
Що учора із вечора
Кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка,
Ще й годами молода.
Руса коса до пояса,
В косі лєнта голуба.

Нестора Махна в народі шанобливо називали “батьком”. Адже він був справжнім ватажком селян, і завжди стійко боровся за їхні інтереси. Нестор Іванович, як ніхто інший, відчував настрої селянських мас, щоразу повертаючи зброю проти тих, хто становив найбільшу загрозу селянину.

Протягом 1917-1921-их жорстоких років він із своїм військом воював практично з усіма владами і режимами, які існували в той складний і суворий час.

У рядах махновців було багато жінок, котрі не тільки виконували обов’язки сестер милосердя, а нарівні з чоловіками брали участь у жорстоких боях. Нерідко вони йшли у перших шеренгах наступаючих, часто без зброї, надихаючи на подвиг селян-повстанців. А ще й бувало так, що весільна церемонія або похорони в якомусь селі вмить перетворювалися на озброєне військо, і тоді соромливі сільські дівчата, котрі ще кілька хвилин тому сиділи поміж гостей, раптово ставали кулеметницями. У вільні години перепочинку від боїв вони у селах організували імпровізовані концерти і ставили різні вистави.

У війську Нестора Махна був і власний оркестр, що складався з двадцяти музикантів. Це вони вперше розучили на Полтавщині нову пісню, яка стала їх улюбленою похідною, тобто маршем Махна, його повстанців, а відтак – населення усієї України.

А було це так. Одного дня 1919 року у великому селищі Гуляйполе сиділи у штабі засмучений Нестор Махно, поруч його дружина, вчителька Галина Андріївна Кузьменко, командири загонів, зокрема Білаш, Куриленко, Петренко, Щусь, Каретніков, Чубенко та інші. Кілька годин тому в запеклому бою за його рідне Гуляйполе загинули найближчі друзі-соратники.

Раптом до кімнати зайшов середнього зросту, стрункий, русявочубий юнак у супроводі з повстанцем. Він чемно привітався і звернувся до Нестора Махна:

– Батьку, прийміть мене до свого війська!

Махно уважно подивився на нього і голосно запитав:

– А зброю маєш?
– Ні, – зніяковіло відповів Іван Негребецький, вчитель з Полтавщини, а потім додав, – та я пишу вірші і музику на них. Можу одного прочитати і заспівати.
– Хай співає, – промовила Галина Кузьменко.

Іван Негребецький сильно, з почуттям заспівав на повний голос:

Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.

За ним наступну строфу цієї пісні підхопили усі присутні:

Копав, копав криниченьку
У вишневому саду…
Чи не вийде дівчинонька
Рано вранці по воду?

З кімнати полинула розлога, як безмежний, широкий степ та як води повноводного Дніпра, могутня, мелодійна пісня “Розпрягайте, хлопці, коні”. Своєю красою, наспівністю полонила, зачарувала повстанців селянського війська. Із нею входили в села і в міста. Так вона поширилася і стала знаною, улюбленою в усій Україні.

У радянські часи було заборонено називати ім’я автора тексту і музики сільського вчителя-полтавця Івана Яковича Негребецького. Тому її усі вважали народною піснею.

Після розгрому армії Нестора Махна, через кілька років розшукали Івана Негребецького і за свою невмирущу пісенну перлину він отримав аж 25 років заслання на Північ, в далекий, засніжений Магадан.

Category: Цікаве
Метки: