Поштова скринька
Дорогі користувачі сайту naviky.dp.ua, тут ви можете залишати свої коментарі і побажання.
Наша поштова скринька: naviky@ukr.net
181 комментарий з “Поштова скринька”
Попередня сторінка 1 … 4 5 6 7 8 … 17 Наступна сторінкаПопередня сторінка 1 … 4 5 6 7 8 … 17 Наступна сторінка
Щедро Дякуємо всім, всім, всім!
Радійте і Радуйте!
Весь Рік і все Життя!
Рубанівці.
Дорогі рубанівці!
Я з Києва. Тепер знаходжусь в Ізраїлі, лікуємо дитину Євгенія від лейкемії. Дякувати Богу дитина (5 років) пройшла курс хіміотерапії і в найближчий час повертаємось в Україну в Київ. Я знайшла ваш сайт. Я раз на рік буваю в Новомиколаївці, народилась там, рідня живе, заходжу в Ваш храм. У вас дуже привітно, відчуваю тепло, скучаю дуже за батьківщиною. Особливо тут в Тель-Авіві. Їжджу в Єрусалим помолитись. Дуже вдячна вам за ваш сайт, ваші публікації. Читаю новинги з України і дуже переживаю від того, що у нас діється.
У мене є ваші книжечки, календарі, все перечитую. Дасть Бог в цьому році повернусь в Київ, відвідаю родичів то заїду в Рубанівський храм. Помоліться за нашу дитину Євгенія.
Цілую вас всіх, Світлана.
Вже вкотре члени ветеранського клубу «Веселі посиденьки» та віруючі селища Солоне, Новопокровки, сіл Сурсько-Михайлівка, Широке, Тритузне, Шестипілля, Оріхове, Калинівка, Військове відвідали Свято-Покровський храм села Рубанівське Васильківського району.
Дорога наша далека, на шляху до Красної церкви перетинаємо кілька районів, але не відчуваємо втоми, бо тріпоче душа від радості зустрічі з храмом, з отцем Василем, з церковною громадою с. Рубанівське. Неможливо передати словами ту радість, яка краєвидами у неповторній святій Величі і Красі постає перед нами Храм Святої Покрови. Мимоволі шепочуть вуста: Матінко Божа! Прибігаємо під Покров Твоєї Милості! Прости нас грішних, захисти і направ на путь Істини… Чуємо спів церковного хору, радісний голос отця Василя — співає, радіє і наша душа.
З благоговінням причащаємося, освячуємо воду з криниці, яку потім споживаємо, як ліки для зцілення душі і тіла.
По закінченню служби Божої в дарунок отримуємо збірочки «Навіки» Радість для душі, які потім читаємо-перечитуємо і кожного разу відкриваємо щось нове, по-новому сприймаємо прочитане і вчимося бути «Божими людьми».
Гостинні рубанівці пригощають всіх смачним кулішем або окрошкою — це радість для тіла, а для душі дарують чудовий імпровізований концерт з народнимим артистами, оперними співаками, художніми колективами, де звучать неперевершенні українські, російські, циганські народні пісні, запальні танцювальні мелодії — І душа твоя плаче і сміється, і їй так затишно, радісно в колі однодумців, в цьому Рубанівському куточку, в цій Божій колисці Радості і Любові.
Наостанок задушевна бесіда з отцем Василем. На питання вірян: «Батюшка! Як жити в цьому суєтному світі, коли проблеми з роботою, в сім’ї, з дітьми…» — «З Богом! Любов’ю, Вірою, Надією, Радістю! — настановляє отець Василь.
Отримуємо благословення отця Василя в дорогу і вирушаємо в путь, знаючи, що знову і знову ми повернемося сюди, бо вже не зможемо жити без Раю, бо душа і серце навіки з Вами.
Низький уклін Вам! Многая літа…
Дорогий наш отець Василь, Паша Тєпін, Володя Дерев’янко і вся церковна громада Свято-Покровського Храму.
Я, Виктор Андреевич Гаврлиленко, родился 5.10.1937.
В 1997 году похоронил жену, диагноз – рак поджелудочной железы, а через два года, т.е. в марте 1999 года я сильно заболел. В Днепропетровском институте гастроэнтерологии консилиум врачей во главе с директором института Филипповым был поставлен мне диагноз: рак поджелудочной железы и предложена операция. После того, как я отказался от операции, Филиппов сказал, что я проживу не более 3-х месяцев. Я согласился прожить три месяца, но без операции.
Волей судьбы, по совету людей, меня привезли в с. Рубановское, в эту святую обитель, где я встретился с отцом Василием.
Отец Василий после службы пригласил нас, т.е. меня, мою невестку и хорошую нашу знакомую к себе в дом, долго беседовал с нами, угостил постным борщом, дал кусочек чаги, чтобы я заваривал и пил как чай.
И вот, после каждого посещения Рубановского у меня поднималось настроение и вера в то, что я буду победителем в борьбе с недугами.
В настоящее время, в свои 72 года, я продолжаю работать, чувствую себя удовлетворительно.
Неоднократно мы, т.е. невестка Наташа, внучка Женечка и я приезжаем к Вам и получаем огромную поддержку от общения с Вами.
Уважаемый отец Василий, Вы и все Ваши сподвижники приобщили меня к Церкви. Спасибо Вам! И дай Вам Бог здоровья!
Шановні панове!
Із задоволенням надсилаємо Вам у додатку нове число нашої газети
“O Lavrador” за СЕРПЕНЬ 2012 р. Переглянути
Дорогий Всечесний отче Василю!
Дороге рубанівське товариство!
Ось повернулися ми з нашого краю до Києва — і отримали від Вас аж два пакунки дарунків. Сердечно дякуємо, вклоняємося, і радіємо цьому скарбові самоцвітному.
Це останнє слово я вживаю зовсім не випадково. Теософи стверджують, що людина майбутнього сприйматиме слова і взагалі мову — кольорово. Думаю, це правда. Так і повинно бути. І ось Ваші видання якраз спонукають до синтези цих духотворчих субстанцій і глибшого їх відчуття (мови і кольору). Колір в суті речі оприявнює невидиму реальність.
Дуже рада я пісням Манжури. Вони надихають, будять щось…
Нема ціни «Ювілейному попутникові»… бо ця книжка проганяє геть самотність, вводить тебе в живе коло спілкування, воістину як у Шевченка — «і мертвих, і живих, і ненароджених», і тих, хто з такою тонкістю та делікатністю його створив. А це ж величезна праця. Дякую і за мого «Мамая», що знайшлося йому там місце — поза ювілеями, як тому, хто сягнув безсмертя.
Це ж так гарно придумано. І пісня вельми доречна як сучасне вже перемовляння (ніби напис) з парсуною-ликом героя. Багато є в цій книжці підтексту. А для нас ще й зустріч з Іваном Сокульським, чудесно влаштована Вами.
Микола Невидайло — це справжнє диво і потрясіння. Ви правду сказали, Отче Василю. Це найвища українська проза, епос, якого українській літературі нині вельми бракує. Хіба що у Віктора Міняйла чути подібний регістр звучання. Щось таке як у Гомера, як в народних думах.
Правда, я покищо встигла прочитати лише дві перші новели.
Невимовно вдячна. Ви правуєте своїми діями до цілісного бачення світу, як то властиво українському духовно-культурному чинові з глибин віків.
Днями надішлемо Вам дещо від Юрія.
Хай береже Вас Господь і дарує надхнення. Юрій вклоняється, вітає.
P.S. Сумно, що не зуміли добратися до Вас у Рубанівське, хоч дуже мріялось.
Щиро,
Раїса Лиша
Шановні панове!
Із задоволенням надсилаємо Вам у додатку нове число нашої газети
“O Lavrador” за ВЕРЕСЕНЬ 2012 р. Переглянути
З Днем народження батюшка!
http://youtu.be/I6QLrMRQwpA
Сьогодні, в цей осінній теплий день,хочемо привітати з Днем народження Вас Батюшка Василій!Хочемо побажати міцного здоров»я на довгії літа,щоб Ваші очі які блищать любов»ю, ще довго всіх нас зігрівали.Бажаємо радості , тепла, хай завжди всміхаються довколо, Нехай промінь сонця ніжною ласкою завжди зігріває Ваші кроки проникшиї любові!
Ми щасливи , що Ви у нас є, щіро любимо Вас! Сім»я Кірєєвих і Фогороши.
Любий наш Батюшка! Дякую Господу, що Ви завжди поруч!
З Вами так лагідно і затишно … і надійно…
Дорогого и любимого батюшку поздравляем с Днем Рождения! Духовной Вам радости и долголетия.